Чи є дорадчі служби в інших країнах?

 

Система дорадництва у світі зародилася в ХІХ столітті в Англії - у ході промислової революції, коли почали з’являтися перші фабрики, а конкуренція змусила підприємця вдосконалювати методи управління. Так у 1867 – 1868 роках у Кембріджському університеті були зроблені перші практичні спроби поширення нових знань.

На початку XX ст. вплив дорадництва збільшився. З’явились перші професійні дорадники та дорадчі служби. У 20 – 30 роки ХХ століття після “великої депресії” система дорадництва поширилась на промислово розвинуті країни світу.

У першій половині ХХ століття більш ніж 54 країни світу ( США, Канада, Німеччина, Голландія, Великобританія та ін.) створили дорадчі служби, які підтримувалися їх урядами. Близько 130 країн створили дорадчі системи у другій половині ХХ століття. Це було пов’язано із післявоєнним прискоренням розвитку та інтернаціоналізацією економіки, що привело до зростання потреби в дорадчих послугах.

Новий період розвитку дорадництва розпочався з кінця ХХ століття, коли країни колишнього Радянського Союзу та Східної Європи почали переходити до ринкових умов господарювання. Вони шукають свій особистий шлях розвитку та створення дорадчої системи, враховуючи національні традиції та культуру народу.

У Європейському Союзу важливість системи сільськогосподарського дорадництва знайшла відображення як у правових актах країн – членів цієї організації,так й у правових актах Європейського Союзу. Регламент (ЄС) № 73/2009 Ради ЄС про заснування спільних правил для схем прямої підтримки фермерів в рамках Спільної сільськогосподарської політики і про заснування деяких схем підтримки для фермерів, що вносить зміни в Регламенті (ЄС) 1290/2005, (ЄС) 247/2006 , (ЄС) 378/2007 та скасовує Регламент (ЄС) 1782/2003 передбачає: «Для надання допомоги фермерам в цілях відповідності стандартам сучасного, високоякісного сільського господарства необхідно, щоб держави-члени ЄС продовжили використовувати всебічну систему консультування фермерів, передбачену в Регламенті (ЄС) 1782/2003. Система консультування фермерів повинна допомагати фермерам в отриманні більшої інформації про потоки матеріалів і процесах на фермах, що належать до екології, безпеки продуктів, здоров'ю та захист тварин без будь-якого впливу на їх зобов'язання виконання стандартів та їх відповідальність».

    1. Австрія
    2. Великобританія
    3. Данія
    4. Естонія
    5. Іспанія
    6. Канада
    7. Китай
    8. Латвія
    9. Литва
    10. Мозамбік
    11. Німеччина
    12. Польща
    13. Російська Федерація
    14. США
    15. Франція